Тема: Основні принципи приймання товару. Документування у роздрібній торгівлі.
Роздрібна торгівля - сфера підприємницької
діяльності з продажу товарів або послуг на підставі усного або письмового
договорів купівлі-продажу безпосередньо кінцевим споживачам для їх особистого
некомерційного використання.
Через те, що продавець не має юридичного права і фактичної
можливості достовірно визначити мету, з якою покупець придбаває у нього товар
(для особистого некомерційного використання чи, приміром, для продажу на
стихійних ринках), зазначене визначення роздрібної торгівлі, на думку автора,
не повністю розкриває її економічну суть.
Виходячи з вимог чинного законодавства у сфері патентування
під роздрібною торгівлею розуміють торгівлю за готівкові кошти (хоча за готівку
товари можуть придбаватися суб'єктами господарської діяльності і для подальшого
перепродажу). Таке розуміння також недосконале, оскільки, згідно з Інструкцією
№389, до складу роздрібного товарообігу має включатися, наприклад, вартість
проданих за безготівковим розрахунком дрібним гуртом продуктів харчування
окремим закладам охорони здоров'я, соціального забезпечення й освіти.
Отже, надалі під роздрібною торгівлею будемо розуміти
здійснення суб'єктом господарювання операцій, які, згідно з Інструкцією №389,
включаються до складу роздрібного товарообігу, наприклад продаж товарів у
кредит з розстроченням платежу за готівковий розрахунок, продаж товарів
подарункового асортименту до свят і для новорічних подарунків дітям з оплатою
за безготівковим розрахунком тощо.
2. Товари
Суб'єкт роздрібної торгівлі мусить подбати про невід'ємну і
головну складову процесу торгівлі - товар.
Законом
№283 визначено, що товарами є матеріальні і нематеріальні активи, цінні папери
і деривативи, які використовуються в будь-яких операціях, крім їх емісії і
погашення. Таке трактування дещо спотворює економічну суть товарів, яка полягає
в тому, що товарами є будь-які об'єкти (матеріальні і нематеріальні активи,
послуги, земля, праця тощо), які мають споживчу вартість і пропонуються для
продажу (а не для "... будь-яких операцій..."!!!).
Увага!
З точки зору
роздрібної торгівлі, під товарами будемо розуміти продукти праці, призначені
для подальшого їх перепродажу кінцевим споживачам без додаткового вкладення
праці (наприклад розфасування, передпродажна підготовка) або з таким. Згідно з
П(С)БО 9, товари включаються до складу запасів підприємств роздрібної торгівлі.
Мінстат України розробив номенклатуру товарів (див. Наказ
№12), які враховуються в роздрібній та оптовій торгівлі. Зазначена номенклатура
певною мірою впливає на організацію обліку торговельних операцій і порядок їх
оподаткування. Так, у разі якщо фізичні особи (приватні підприємці) здійснюють
торгівлю таким видом товарів, як пально-мастильні матеріали, то, згідно з
Указом №727, вони не мають права перейти на спрощену систему оподаткування.
В роздрібній торгівлі (далі по
тексту – РТ) відносно небагато видів операцій, але частота їхнього повторення
іноді може вражати. Тож для більш оперативної обробки інформації цей процес
треба автоматизувати по максимальному.
Держава завжди дуже прискіпливо
контролювала обіг готівкових коштів і штрафи за порушення норм, які встановила
дуже високі і підчас не зовсім обгрунтовані.
Роздрібну торгівлю можна розділити на два блоки:
1.
Завезення
товару в торговельну точку;
2.
Реалізація
товару кінцевому споживачу.
Документи які будуть задіяні при цьому теж можна
розділити на:
· Документи внутрішнього обліку
(накладні, оборотні відомості, товарні звіти і т.п.);
· Документи які видаються
безпосередньо покупцю (чеки, гарантійні талони і т.п.).
Іншими
операціями, які можуть відбуватися в РТ є: повернення товару, переоцінка
товарів; передача товара з торговельної точки на склад або іншу торговельну
точку, недостача або надлишок товарів. Всі ці операції оформлюються документами
внутрішнього обліку.
Перед тим,
як перейти до розгляду документів, які застосовуються в РТ давайте згадаємо,
які бувають форми бланків цих документів.
Документи на надходження товару
У роздрібній торгівлі товари
оприбутковують на підставі тих самих документів, що й в оптовій. Зокрема, у
разі доставки товару від постачальника до магазину автомобільним транспортом
(що найбільш поширено на практиці) оформляють товарно-транспортну накладну (ТТН).
·
ТТН – єдиний для
всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для
списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення,
оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також
для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (розділ 1 Правил № 363).
·
Згідно
з п. 11.1 Правил № 363 ТТН є основним документом на
перевезення вантажів. Форму ТТН наведено в додатку 7 до Правил № 363. На необхідність наявності ТТН
неодноразово звертали увагу офіційні органи (див. листи Міністерства інфраструктури України від
11.03.2014 р. № 2455/25/10-14, від 28.05.2014 р. № 5615/25/10-14, ДФСУ від 29.10.2015 р. № 22911/6/99-99-19-02-02-15, Головного управління ДФСУ у Вінницькій області від
29.10.2015 р. № 625/Ш/02-32-17-01-17).
·
Єдиним
випадком, коли під час автомобільних перевезень не потрібно оформляти ТТН, є
варіант перевезення вантажів власним автомобілем покупця. Це відбувається в
ситуації, коли покупець придбаває товар у постачальника на умовах EXW
"Франко-завод". Тоді товар переходить у власність покупця на
території постачальника, і покупець його вже перевозить власним транспортом.
·
Водій у
такій ситуації зобов'язаний мати при собі документи, зазначені в п. 2 Переліку № 207, до яких ТТН не входить. Те, що в такому випадку
оформляти ТТН необов'язково, підтвердило і Мінінфраструктури України в листі від 28.05.2014 р. № 5615/25/10-14.
·
Видаткова накладна за наявності ТТН потрібна лише в тому випадку, коли в ТТН немає
можливості перерахувати всі найменування вантажу. Тоді до ТТН замовник додає
документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж
(графи 1 – 10 ТТН). При цьому в ТТН зазначається, що до неї додається як
товарний розділ документ, без якого ТТН вважається недійсною й не може
використовуватися для розрахунків із замовником (п. 11.7 Правил № 363). Як таке доповнення можна
використовувати і видаткову накладну.
·
Якщо ж ТТН
не оформляється (зокрема, при доставці товару на умовах EXW), то для
перевезення та оприбуткування товару необхідно скласти видаткову накладну.
· У документах на товари, що
підлягають обов'язковій сертифікації (наведені в Переліку № 28), повинні зазначатися реєстраційні
номери сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності (п. 18 Порядку № 833).
·
За
реалізацію продукції, якщо в документах, за якими її передано на реалізацію,
відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про
визнання відповідності, накладають штраф у розмірі 50 % вартості отриманої для
реалізації партії товару (п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 1023).
·
У ситуації,
коли товари надходять на склад, матеріально відповідальна особа може також
виписати прибутковий ордер форми № М-4, затверджений наказом Мінстату України від 21.06.96 р. № 193, або акт приймання. Про це сказано
в п. 2.1 Методрекомендацій № 157.
·
Там само
йдеться про те, що згідно з установленим графіком документообігу матеріально
відповідальні особи повинні здавати в бухгалтерію товарні звіти, до яких
додають всі прибуткові та видаткові документи. Форму товарного звіту наведено
в додатку 6 до Методрекомендацій № 157. Його прибуткова частина
заповнюється на підставі прибуткових документів, а видаткова – на підставі
Z-звітів, розрахункових квитанцій і поворотних накладних.
·
Товарний
звіт складають у двох примірниках: перший примірник з документами, що додаються
до нього, здають у бухгалтерію; другий залишається в матеріально відповідальної
особи. Обидва примірники підписує матеріально відповідальна особа.
Цінники на
товар
Порядок заповнення цінників на товар
регламентується Інструкцією № 2, п. 5 якої передбачає, що ціни повинні фіксуватися в
реєстрі роздрібних цін. У ньому зазначають: назву товару, артикул, марку, тип,
оптову відпускну ціну (ціну постачальника) з посиланням на документ, що її
засвідчує, розмір торговельної надбавки, встановлену роздрібну ціну.
Ціни продажу з метою інформування
покупців за Інструкцією № 2 можуть бути зазначені в роздрібній торгівлі на:
• ярликах
цін (цінниках), наведених на зразках товарів;
• покажчиках
цін: як видно, це аналог прейскуранта;
• товарних
ярликах;
• етикетках
підприємств-виробників;
• упаковці,
в якій продається товар;
•
безпосередньо на самому товарі, якщо позначення ціни не пошкоджує його товарний
вигляд і не знижує якість товару.
Якщо підприємство приймає рішення про зазначення цін
на цінниках або покажчиках цін, то в них обов'язково повинна бути зазначена
така інформація (п. 7 Інструкції № 2):
Таблиця
|
№ з/п
|
Вид товару
|
Інформація
на ціннику
або
покажчику цін
|
|
Непродовольчі товари
|
||
|
1
|
Товари з
цінами, встановленими залежно від сортності
|
Назва
товару, сорт, ціна за одиницю або одиницю розфасовки
|
|
2
|
Товари з
цінами, що не залежать від сортності
|
Назва
товару, ціна за одиницю
|
|
3
|
Дрібні,
штучні товари
|
Назва
товару, вага або об'єм, ціна за штуку або одиницю упаковки
|
|
Продовольчі
товари
|
||
|
4
|
Вагові
товари
|
Назва
товару, сорт, ціна за 1 кг або 100 г
|
|
5
|
Товари або
напої, що продаються на розлив
|
Назва
товару або напою, сорт, ціна за одиниці об'єму або ваги
|
|
6
|
Штучні
товари або напої в пляшках
|
Назва
товару або напою, сорт, вага або об'єм, ціна за штуку
|
|
7
|
Фасовані
товари
|
Назва
товару, сорт, ціна за 1 кг або 100 г, вага одиниці розфасовки, ціна за
одиницю розфасовки
|
При цьому цінники й покажчики цін
обов'язково повинні бути підписані працівником, відповідальним за формування й
установлення ціни, а також завірені печаткою або штампом суб'єкта
господарювання із зазначенням дати підписання (п. 9 Інструкції № 2).
Винятки становлять підприємства, що застосовують
технологію ідентифікації товару за штриховими кодами зі зберіганням цін у
пам'яті реєстратора розрахункових операцій (РРО) або комп'ютерної
системи. У такому випадку завіряти цінники підписом з датою та печаткою
(штампом) не обов'язково (п. 9 Інструкції № 2). Однак при цьому слід мати в торговельних залах
прейскурант цін, завірений підписами керівника та головного бухгалтера із
зазначенням дати підписання.
До інших способів позначення ціни
особливі вимоги не висуваються, тому суб'єкти господарювання мають право
зазначати на етикетках, товарних ярликах та упаковці будь-яку інформацію, яка
інформує покупця про ціну на товар, у тому числі і одну лише ціну.
Відсутні спеціальні вимоги і до
оформлення таких документів, тому ними можуть виступати і ярлики –
"липучки", напис на товарі, зроблений фломастером або ручкою, але
тільки не олівцем.
В особливому порядку ціни
позначаються при уцінці товарів, у тому числі при частковій втраті їх якостей (п. 11 Інструкції № 2), а також при продажі комісійних
товарів (див. Правила № 37).
Серед інших нюансів оформлення цінників
слід зазначити те, що ціни мають бути зазначені з урахуванням ПДВ та інших
непрямих податків (п. 3 ст. 15 Закону № 1023). Однак окремого виділення суми ПДВ
у цінниках не потрібно (див. лист Мінекономіки від 17.01.2001 р. № 55-38/15).
Документи на вибуття товару
Документальне оформлення операцій
вибуття товарів залежить, насамперед, від форми розрахунків за проданий товар.
Більшість суб'єктів господарювання
при готівковій формі оплати зобов'язані застосовувати РРО.
Крім того, відповідно до п. 14.19 Закону № 2346 суб'єкти господарювання
зобов'язані забезпечувати можливість здійснення держателями електронних
платіжних засобів (ЕПЗ) розрахунків за продані товари (надані послуги) з
використанням ЕПЗ не менше трьох платіжних систем, однією з яких є
багатоелементна платіжна система, платіжною організацією якої є резидент
України.
ЕПЗ – платіжний інструмент, який
надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати
інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ (пп. 1.14 Закону № 2346). У нас це, в основному, банківські
платіжні картки.
Платіжний пристрій – це технічний пристрій
(банківський автомат, платіжний термінал, програмно-технічний комплекс
самообслуговування тощо), який дає змогу користувачеві здійснити операції з
ініціювання переказу коштів, а також виконати інші операції згідно з
функціональними можливостями цього пристрою (п. 1.322 Закону № 2346). Переважно на практиці ці функції
виконують платіжні термінали.
Обов'язок суб'єктів господарювання
забезпечити можливість використання ЕПЗ під час здійснення розрахунків за
продані товари (надані послуги) відповідно до законодавства випливає також
з п. 2 ст. 17 Закону № 1023 і п. 21 Порядку № 833. Випадки, коли використовувати платіжні термінали
необов'язково, наведено в п. 2 Постанови № 878.
Таким чином, суб'єкти господарювання
зобов'язані у визначених законодавством випадках використовувати РРО й
установити платіжні термінали для приймання банківських платіжних карток.
Відмітимо, що при використанні ЕПЗ розрахункова операція теж повинна
проводитися через РРО, на що звертають увагу і контролери (див.,
приміром, лист Головного управління ДФСУ в Київській області
від 18.09.2015 р. № 2505/10/10-36-22-05-16).
У таких випадках розрахунковим
документом є фіскальний чек РРО та квитанція (сліп) платіжного термінала.
Перелік обов'язкових реквізитів, які мають бути зазначені в чеку РРО, наведено
в Положенні № 614. Обов'язкові реквізити документа за операціями з
використанням ЕПЗ зазначено в п. 7 розд. VII Положення № 705.
Якщо суб'єкт господарювання здійснює
роздрібний продаж підакцизних товарів, то акцизний податок повинен
відображатися в розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова
група (див. з цього приводу лист ДФСУ від 31.01.2015 р. № 807/3/99-99-22-07-03-14, № 1848/6/99-99-22-07-03-15).
Суб'єкти, зазначені у ст. 9 Закону № 265/95, мають право не застосовувати при
розрахунках з покупцями РРО, але зобов'язані видавати покупцям розрахунковий
документ (п. 11 ст. 8 Закону № 1023, п. 22 Порядку № 833). Конкретної форми такого документа
немає, зазвичай для цих цілей використовують товарний чек. При проведенні
розрахунків з покупцями через касу з оформленням прибуткових касових ордерів
видають квитанцію до такого ордера (див. Положення № 637).
Документи, які підтверджують
надходження товарів.
Товари в роздрібну мережу можуть потрапити з декількох
джерел:
·
зі складу –
накладна на внутрішнє переміщення, ТТН, документи, що підтверджують якість
товару;
·
напряму від
постачальників – накладна, ТТН, документи, що підтверджують якість товару;
·
з іншої
торговельної точки – накладна на внутрішнє переміщення;
·
шляхом
закупівлі у населення – закупівельний акт чи закупівельна відомість
·
прийом на
комісію.
Накладна на товар
Якщо бути дуже прискіпливим, то під кожну
видаткову накладну від постачальника потрібно виписувати прибутковий
ордер. Зразок якого наведено нижче.
При великій кількості документів від
постачальників складання прибуткових ордерів може займати досить багато часу,
тому багато роздрібних продавців оприбутковують товар на підставі
видаткових від постачальників. Сенс у цьому є, тому що інформація що в
документах від постачальника, що в прибутковому ордері ідентична (звісно, якщо
немає розходжень в кількості при прийомі товару).
Надходження товару зі складу або з
іншої торговельної точки оформлюється накладною на внутрішнє переміщення чи
звичайною накладною.
Ціноутворення
В пункти продажу товари поступають
за продажними цінами, які формуються суб’єктами господарювання самостійно.
Інформація про ціни наводиться в видатковій накладній. або накладній на
внутрішнє переміщення. Як повідомити про ціни покупців? Це робиться шляхом
розміщення цінників біля товарів, або прейскуранта.
При цьому прейскуранти цін
обов’язково підписуються працівником відповідальним за формування таких цін і
завіряються печаткою. Якщо застосовується РРО і інформація про ціни
зберігається в пам’яті РРО, це робити не потрібно.
Документи,
які підтверджують продаж товарів.
Основним документом, який
підтверджує факт продажу товарів – є стрічка РРО. Вона складається з двох
частин: чеків (які видаються покупцям) і контрольної стрічки. В
оперативній пам’яті РРО зберігається інформація про кількість проданих
товарів за день. В кінці дня можна зробити звіт по товарах і побачити скільки
ви продали за день.
Якщо РРО не застосовується, то
узагальнення інформації про кількість проданих товарів може зайняти дуже багато
часу. Для узагальнення інформації застосовують оборотну відомість. Такі
відомості є підставою для відображення операцій по вибуттю.товарів в
аналітичному обліку.
Більш узагальнюючим документом, який
дозволяє проконтролювати рух товарів є товарний звіт.
К товарному звіту повинні бути
прикладені всі первинні документи, на підставі яких був отриманий та
реалізований (або кудись переданий) товар.
Потім цей звіт передається
безпосередньо бухгалтеру, який перевіряє правильність складання звіту, всіх
первинних документів, які до нього додаються, відповідність товарних залишків,
які вказані в звіті з даними обліку, правильність арифметичних розрахунків,
відповідність суми виторгу.
Якщо все правильно, бухгалтер
приймає даний звіт до обробки і проводить його в обліку.
З продавцем власник торговельної
точки може заключити договір про повну матеріальну відповідальність. Даний договір можна заключити лише
з особами, які займають певні посади і виконують певні роботи (Перелік індівідуально відповідальних). Якщо на торговельній точці працює декілька
продавців, то в такому випадку можна заключити Договір про колективну матеріальну відповідальність.
На наступному
уроці ми розглянемо безпосередньо складання та заповнення документів з обліку
надходження товарів в роздрібній торгівлі.
+
ВідповістиВидалити+
ВідповістиВидалити+
ВідповістиВидалити+
ВідповістиВидалити+++
ВідповістиВидалити