Учням групи 26ок!

Інформаційні системи і технології в обліку

Система класифікації та кодування економічної інформації

Визначте в конспекті найважливіші моменти та запишіть в зошит

1. Система класифікації інформації

Важлива складова інформаційного забезпечення — система класифікації та кодування.

Класифікація — обов'язковий етап попередньої підготовки економічних даних до автоматизованого оброблення, а також пе­редумова раціональної організації інформаційної бази та моде­лювання інформаційних процесів.

Її можна визначити як складову інформаційного забезпечення будь-якої інформаційної системи, що належить до мовних засобів управління. Тому класифікація є основою для кодування інфор­мації та наступного її пошуку.

Система класифікації — це сукупність методів і правил роз­поділу множини об'єктів (М) на підмножину(Му) відповідно до ознак схожості або несхожості.

Об'єкт класифікації — елемент класифікаційної множини.

Класифікаційне групування — підмножина об'єктів, отрима­них у результаті класифікації.

Розрізняють два методи класифікації — ієрархічний і фасетний.

Ієрархічний метод класифікації — це послідовний поділ множини об'єктів на підлеглі класифікаційні угруповання.

Переваги: логічність побудови, чіткість визначення ознак, великий обсяг інформації, зручність використання.

Недоліки: жорстка структура, брак резервного обсягу.

Фасетний метод класифікації — паралельний поділ множини об'єктів на незалежні класифікаційні угруповання.

Фасет — набір значень однієї ознаки класифікації. Фасети взаємно незалежні. Кожний об'єкт може одночасно входити в різні класифікаційні угруповання.

Переваги: гнучкість структури (пристосування до змін у зада­чах), дає можливість вводити нові фасети чи видаляти старі.

Недоліки: недостатньо повне використання обсягу.

Рис. 1. - Ієрархічна класифікація

Рис. 2. - Фасетна класифікація

Кодування — процес присвоєння умовного позначення різним позиціям номенклатури.

Код — це знак чи сукупність знаків, прийнятих для позначен­ня класифікаційного угруповання чи об'єкта класифікації.

Для кодування інформації в інформаційних системах застосо­вують порядковий, серійно-порядковий, послідовний і паралель­ний методи кодування.

Порядковий метод кодування — найпростіший і найпошире­ніший. Побудова кодів виконується в міру зростання або спадан­ня ознак без пропуску номерів.

Серійно-порядковий метод кодування на кожну групу ознак має серію порядкових номерів із резервом номерів.

Послідовний метод кодування передбачає видокремлення пев­них розрядів коду під певні ознаки.

Паралельний метод кодування теж передбачає виокремлення розрядів, але значення ознаки, записаної на будь-якому розряді коду, не залежить від значення ознак, записаних на інших роз­рядах.

Вибір методів класифікації та кодування об'єктів передбачає:

> можливість розширення кодової множини об'єктів і внесення відповідних змін;

> однозначність ідентифікованих об'єктів;

>   мінімальну довжину коду;

>   можливість оброблення інформації за допомогою ЕОМ;

>     простоту методу кодування;

>   застосування загальноприйнятих позначень.

2. Єдина система класифікації та кодування. Категорії класифікаторів

Після присвоєння кодів створюється класифікатор.

Класифікатор — це систематизоване зібрання однорідних на­йменувань та їх кодових позначень.

Єдина система класифікації та кодування — це комплекс взаємозв'язаних класифікаторів техніко-економічної інформа­ції, пристосованих до оброблення засобами обчислювальної тех­ніки з автоматизованою системою ведення цих класифікаторів.

Результатом робіт із класифікації та кодування є розробка  класифікаторів за типом об'єктів і категоріями.

Держстандартом допускається використання класифікаторів таких видів:

>   загальнодержавні (державні) класифікатори;

>   міжгалузеві класифікатори;

>   галузеві класифікатори;

> класифікатори підприємств (локальні).

Наведемо перелік основних загальнодержавних і  галузевих класифікаторів:

СПАТО — система позначень автономій, територій, областей;

УКФВ — український класифікатор форм власності;

КОПФГ — класифікатор організаційно-правових форм гос­подарювання;

ЄДРПОУ — єдиний державний реєстр підприємств, організа­цій України;

ЗКГНГ — загальний класифікатор галузей народного госпо­дарства;

СПОДУ — система позначень органів державного управління;

УКВ — український класифікатор валют;

УКП — український класифікатор продукції;

КОВ — класифікатор одиниць виміру;

УСГК — українська стандартна галузева класифікація ;

УБК — українська бюджетна класифікація;

КВПП — класифікатор видів платників податків;

КБУ — класифікатор банківських установ;

УКОЗ — український класифікатор основних засобів;

Наведемо приклад кодових позначень:

УКУД — український класифікатор управлінських документів. Код уніфікованої форми документа складається з 7 цифрових десяткових знаків і контрольного числа. Структура коду форми документа за УКУД:

XX — клас форм;

XX — підклас форм;

XXX — реєстраційний номер;

X — контрольне число.

УКВЕД — український класифікатор видів економічної діяльності.

Загальне кодове позначення об'єктів КВЕД виглядає так:

XX — розділ;

XX. X — група;

XX. XX — клас;

XX. XX. XX — підклас.

3. Штрихове кодування інформації

Мета штрихового кодування інформації полягає у відобра­женні таких інформаційних властивостей товару, що забезпе­чують реальну можливість простежити за їх рухом до спожи­вача, що пов'язано з підвищенням ефективності керування виробництвом.

Система штрихового кодування інформації — це сукупність виду штрихових кодів і технічних засобів нанесення на носії, ве­рифікації якості печатки, зчитування з носіїв, а також поперед­нього оброблення даних.

Штрихове кодування є одним з типів автоматичної ідентифі­кації, що використовує метод оптичного зчитування інформації. Воно ґрунтується на принципі двоїчної системи числення; інфор­мація запам'ятовується як послідовність 0 і 1. Широким лініям і широким проміжкам привласнюється логічне значення 1, вузь­ким — 0. У зв'язку з цим штрихове кодування — це спосіб побудови коду за допомогою чергування широких і вузьких, темних і світлих смуг.

Потребу запровадження штрихових кодів продиктовано надзвичайно великим обсягом постачань, територіальною розкиданістю взаємозалежних організацій і підприємств, недостатньою ін­формацією про властивості товару на його упакуванні та в супровідній документації, браком достовірної та своєчасної ін­формації про надходження товару до покупця.

Використання штрихових кодів забезпечує діяльність вироб­ників і споживачів на товарному ринку використання єдиного коду, захист споживача від несумлінності виготовників продук­ції, керування потоками інформації, а також обмін інформацією як усередині організації, так і між організаціями за допомогою методів і засобів електронного обміну даними.

Для зчитування штрихового коду з носіїв інформації викорис­товуються сканувальні пристрої різного типу.

Типова технологія використання системи штрихового коду­вання в Україні магазинами типу «супермаркет» розглядається на прикладі процесу оформлення надходження товарів та його про­дажу покупцям. Надходження товару супроводжується наклад­ною. Прийнятий товар вводиться з накладних у комп'ютер.

Розсипний товар фасується з нанесенням коду ЕАN -13.

Робоче місце касира-контролера з'єднано з касовим апаратом, комп'ютером, де є довідник штрихових кодів усіх наявних това­рів і відповідні їм ціни. Ведеться також операторський контроль наявності товарів у торговій залі й на складі, який дає можливість одержувати інформацію про обсяг продажу, запасів продукції, наявності в торговій залі, змінах цін. Робочі місця на всіх рівнях поєднуються в єдину обчислювальну мережу.

Діють такі види штрихових кодів:

>   UРС — універсальний товарний код, розроблений у США, застосовується в країнах Америки;

>   ЕАN — товарний код, створений у Європі на базі UРС. Відповідає назві Європейської асоціації товарної нумерації, що одержала в наш  час статус Міжнародної організації   (ЕАN International);

> UСС/ЕАN — єдиний стандартизований штриховий код; створений об'єднаними зусиллями організацій США і Канади (Uniform Соde Соuncil) і ЕАN Іnternational.

Відповідно до видів розрізняють  такі штрихові коди:

UРС-12, ЕАN-13, ЕАN-14, ЕАN-8, UСС/ЕАN-128 (Соdе 39).

ЕАN-8 — восьми розрядний код, використовується для коду­вання малогабаритних пакувань. Структура коду така:

XXX — країна-виробник товару

ХХХХ — код продукту

X — остання цифра (контрольна).

UРС-12 -  дванадцяти розрядний код. Структура коду:

X — знак системи нумерації

ХХХХХ — номер виробника

ХХХХХ — код продукту

X — остання цифра (контрольна).

ЕАN-13 — тринадцяти розрядний код. Структура коду є такою:

XXX — позначають країну виробник;

ХХХХ — код підприємства-виробника

ХХХХХ — код продукту

 X — остання цифра є контрольною

 ЕАN-14 — чотирнадцяти розрядний код (із одним додатковим розрядом). Основне призначення ЕАN-14 — ідентифікація транс­портного пакування. Він складається з 13 розрядів. Додатковий розряд указується першим і відображає специфіку пакування ци­фрами від 1 до 8, наприклад, 1 — групове пакування, 2 — паку­вання партій у контейнер тощо.

UСС/ЕАN-128 — алфавітно-цифровий код, не має фіксованої довжини, дає повну характеристику предмета постачання. Складові коду:

• світле поле;
• стартовий знак (А, В і С), що забезпечує використання найпов­нішого набору знаків;
• знак функції, що дає можливість автоматично контролювати відмінність символіки коду від інших символік;
• дані;
• контрольне число.

Основна перевага коду UСС/ЕАN-128 — щільніше представлен­ня цифрових даних, що дає змогу заощадити багато місця.

Використання кодів регулюється відповідними міжнародними й національними стандартами. Код країни присвоюється EAN International.