понеділок, 4 листопада 2019 р.

Учням групи 26ок!

Інформаційні системи і технології в обліку

Система класифікації та кодування економічної інформації
Визначте в конспекті найважливіші моменти та запишіть в зошит


1. Система класифікації інформації
Важлива складова інформаційного забезпечення — система класифікації та кодування.
Класифікація — обов'язковий етап попередньої підготовки економічних даних до автоматизованого оброблення, а також пе­редумова раціональної організації інформаційної бази та моде­лювання інформаційних процесів.
Її можна визначити як складову інформаційного забезпечення будь-якої інформаційної системи, що належить до мовних засобів управління. Тому класифікація є основою для кодування інфор­мації та наступного її пошуку.
Система класифікації — це сукупність методів і правил роз­поділу множини об'єктів (М) на підмножину(Му) відповідно до ознак схожості або несхожості.
Об'єкт класифікації — елемент класифікаційної множини.
Класифікаційне групування — підмножина об'єктів, отрима­них у результаті класифікації.
Розрізняють два методи класифікації — ієрархічний і фасетний.
Ієрархічний метод класифікації — це послідовний поділ множини об'єктів на підлеглі класифікаційні угруповання.
Переваги: логічність побудови, чіткість визначення ознак, великий обсяг інформації, зручність використання.
Недоліки: жорстка структура, брак резервного обсягу.
Фасетний метод класифікації — паралельний поділ множини об'єктів на незалежні класифікаційні угруповання.
Фасет — набір значень однієї ознаки класифікації. Фасети взаємно незалежні. Кожний об'єкт може одночасно входити в різні класифікаційні угруповання.
Переваги: гнучкість структури (пристосування до змін у зада­чах), дає можливість вводити нові фасети чи видаляти старі.

Недоліки: недостатньо повне використання обсягу.
Рис. 1. - Ієрархічна класифікація
Рис. 2. - Фасетна класифікація
Кодування — процес присвоєння умовного позначення різним позиціям номенклатури.
Код — це знак чи сукупність знаків, прийнятих для позначен­ня класифікаційного угруповання чи об'єкта класифікації.
Для кодування інформації в інформаційних системах застосо­вують порядковий, серійно-порядковий, послідовний і паралель­ний методи кодування.
Порядковий метод кодування — найпростіший і найпошире­ніший. Побудова кодів виконується в міру зростання або спадан­ня ознак без пропуску номерів.
Серійно-порядковий метод кодування на кожну групу ознак має серію порядкових номерів із резервом номерів.
Послідовний метод кодування передбачає видокремлення пев­них розрядів коду під певні ознаки.
Паралельний метод кодування теж передбачає виокремлення розрядів, але значення ознаки, записаної на будь-якому розряді коду, не залежить від значення ознак, записаних на інших роз­рядах.
Вибір методів класифікації та кодування об'єктів передбачає:
> можливість розширення кодової множини об'єктів і внесення відповідних змін;
> однозначність ідентифікованих об'єктів;
>   мінімальну довжину коду;
>   можливість оброблення інформації за допомогою ЕОМ;
>     простоту методу кодування;
>   застосування загальноприйнятих позначень.
2. Єдина система класифікації та кодування. Категорії класифікаторів
Після присвоєння кодів створюється класифікатор.
Класифікатор — це систематизоване зібрання однорідних на­йменувань та їх кодових позначень.
Єдина система класифікації та кодування — це комплекс взаємозв'язаних класифікаторів техніко-економічної інформа­ції, пристосованих до оброблення засобами обчислювальної тех­ніки з автоматизованою системою ведення цих класифікаторів.
Результатом робіт із класифікації та кодування є розробка  класифікаторів за типом об'єктів і категоріями.
Держстандартом допускається використання класифікаторів таких видів:
>   загальнодержавні (державні) класифікатори;
>   міжгалузеві класифікатори;
>   галузеві класифікатори;
> класифікатори підприємств (локальні).
Наведемо перелік основних загальнодержавних і  галузевих класифікаторів:
СПАТО — система позначень автономій, територій, областей;
УКФВ — український класифікатор форм власності;
КОПФГ — класифікатор організаційно-правових форм гос­подарювання;
ЄДРПОУ — єдиний державний реєстр підприємств, організа­цій України;
ЗКГНГ — загальний класифікатор галузей народного госпо­дарства;
СПОДУ — система позначень органів державного управління;
УКВ — український класифікатор валют;
УКП — український класифікатор продукції;
КОВ — класифікатор одиниць виміру;
УСГК — українська стандартна галузева класифікація ;
УБК — українська бюджетна класифікація;
КВПП — класифікатор видів платників податків;
КБУ — класифікатор банківських установ;
УКОЗ — український класифікатор основних засобів;
Наведемо приклад кодових позначень:
УКУД — український класифікатор управлінських документів. Код уніфікованої форми документа складається з 7 цифрових десяткових знаків і контрольного числа. Структура коду форми документа за УКУД:
XX — клас форм;
XX — підклас форм;
XXX — реєстраційний номер;
X — контрольне число.
УКВЕД — український класифікатор видів економічної діяльності.
Загальне кодове позначення об'єктів КВЕД виглядає так:
XX — розділ;
XX. X — група;
XX. XX клас;
XX. XX. XX підклас.

3. Штрихове кодування інформації
Мета штрихового кодування інформації полягає у відобра­женні таких інформаційних властивостей товару, що забезпе­чують реальну можливість простежити за їх рухом до спожи­вача, що пов'язано з підвищенням ефективності керування виробництвом.
Система штрихового кодування інформації — це сукупність виду штрихових кодів і технічних засобів нанесення на носії, ве­рифікації якості печатки, зчитування з носіїв, а також поперед­нього оброблення даних.
Штрихове кодування є одним з типів автоматичної ідентифі­кації, що використовує метод оптичного зчитування інформації. Воно ґрунтується на принципі двоїчної системи числення; інфор­мація запам'ятовується як послідовність 0 і 1. Широким лініям і широким проміжкам привласнюється логічне значення 1, вузь­ким — 0. У зв'язку з цим штрихове кодування — це спосіб побудови коду за допомогою чергування широких і вузьких, темних і світлих смуг.
Потребу запровадження штрихових кодів продиктовано надзвичайно великим обсягом постачань, територіальною розкиданістю взаємозалежних організацій і підприємств, недостатньою ін­формацією про властивості товару на його упакуванні та в супровідній документації, браком достовірної та своєчасної ін­формації про надходження товару до покупця.
Використання штрихових кодів забезпечує діяльність вироб­ників і споживачів на товарному ринку використання єдиного коду, захист споживача від несумлінності виготовників продук­ції, керування потоками інформації, а також обмін інформацією як усередині організації, так і між організаціями за допомогою методів і засобів електронного обміну даними.
Для зчитування штрихового коду з носіїв інформації викорис­товуються сканувальні пристрої різного типу.
Типова технологія використання системи штрихового коду­вання в Україні магазинами типу «супермаркет» розглядається на прикладі процесу оформлення надходження товарів та його про­дажу покупцям. Надходження товару супроводжується наклад­ною. Прийнятий товар вводиться з накладних у комп'ютер.
Розсипний товар фасується з нанесенням коду ЕАN -13.
Робоче місце касира-контролера з'єднано з касовим апаратом, комп'ютером, де є довідник штрихових кодів усіх наявних това­рів і відповідні їм ціни. Ведеться також операторський контроль наявності товарів у торговій залі й на складі, який дає можливість одержувати інформацію про обсяг продажу, запасів продукції, наявності в торговій залі, змінах цін. Робочі місця на всіх рівнях поєднуються в єдину обчислювальну мережу.
Діють такі види штрихових кодів:
>   UРС — універсальний товарний код, розроблений у США, застосовується в країнах Америки;
>   ЕАN — товарний код, створений у Європі на базі UРС. Відповідає назві Європейської асоціації товарної нумерації, що одержала в наш  час статус Міжнародної організації   (ЕАN International);
> UСС/ЕАN — єдиний стандартизований штриховий код; створений об'єднаними зусиллями організацій США і Канади (Uniform Соde Соuncil) і ЕАN Іnternational.
Відповідно до видів розрізняють  такі штрихові коди:
UРС-12, ЕАN-13, ЕАN-14, ЕАN-8, UСС/ЕАN-128 (Соdе 39).
ЕАN-8 — восьми розрядний код, використовується для коду­вання малогабаритних пакувань. Структура коду така:
XXX — країна-виробник товару
ХХХХ — код продукту
X — остання цифра (контрольна).
UРС-12 -  дванадцяти розрядний код. Структура коду:
X — знак системи нумерації
ХХХХХ — номер виробника
ХХХХХ — код продукту
X — остання цифра (контрольна).
ЕАN-13 — тринадцяти розрядний код. Структура коду є такою:
XXX — позначають країну виробник;
ХХХХ — код підприємства-виробника
ХХХХХ — код продукту
 X — остання цифра є контрольною
 ЕАN-14 — чотирнадцяти розрядний код (із одним додатковим розрядом). Основне призначення ЕАN-14 — ідентифікація транс­портного пакування. Він складається з 13 розрядів. Додатковий розряд указується першим і відображає специфіку пакування ци­фрами від 1 до 8, наприклад, 1 — групове пакування, 2 — паку­вання партій у контейнер тощо.
UСС/ЕАN-128 — алфавітно-цифровий код, не має фіксованої довжини, дає повну характеристику предмета постачання. Складові коду:
  • світле поле;
  • стартовий знак (А, В і С), що забезпечує використання найпов­нішого набору знаків;
  • знак функції, що дає можливість автоматично контролювати відмінність символіки коду від інших символік;
  • дані;
  • контрольне число.

Основна перевага коду UСС/ЕАN-128 — щільніше представлен­ня цифрових даних, що дає змогу заощадити багато місця.
Використання кодів регулюється відповідними міжнародними й національними стандартами. Код країни присвоюється EAN International.


Немає коментарів:

Дописати коментар